Шантаж під парасолькою МВФ?

Вчорашня стаття на Економічній правді http://www.epravda.com.ua/news/2015/08/21/556032/ , де висловлена думка про те, що начебто Міжнародний валютний фонд констатує відсутність політичної волі для реформування ДФС виглядає, м’яко кажучи як шантаж. 

Очевидно автори саме таким чином характеризують позицію патріотично налаштованих народних депутатів України, які не захотіли приймати законопроект про знищення територіальних обласних митниць, який запропонувало нове керівництво ДФС начебто при підтримці експертів МВФ, та натомість внесли проект Закону України про національну митницю. Але це і є прояв справжньої політичної волі. Україна є повноправним членом Всесвітньої митної організації, чинними є більше десяти Митних конвенцій, а ГАТТ СОТ містить дуже багато ключових базових положень, пов’язаних з митницею. Цього не можуть зрозуміти чиновники з МВФ, які представляють бюджетні та податкові підрозділи цієї організації.

Про їх «глибоку обізнаність» щодо ситуації із забезпеченням митої справи в Україні та прагнення до об’єктивності  годі говорити і свідчать декілька яскравих прикладів, а саме:

по-перше, за час роботи останньої експертної групи МВФ в липни – серпні 2015 року члени цієї групи тільки один раз зустрічались з керівниками департаментів митного спрямування, але далеко не всіма. При цьому дискусія була достатньо специфічної з точки зору сприйняття іншої думки та аргументів, що не співпадали з позицією експертів МВФ;

по-друге, до складу виконавчої ради реформ в ДФС, створення якої підтримується експертами МВФ не ввійшли жоден із керівників департаментів митного спрямування;

по-третє, підтримане експертами МВФ скорочення на 20 відсотків чисельності ДФС, включаючи і митниці, призведе до того, що чисельність податківців буде складати більше 35 тисяч, а чисельність митників – трохи більше 8 тисяч осіб. І це при тому, що на даний час митники акумулюють до бюджету більше 40 %, не враховуючи інші важливі для держави функції та завдання, що покладені на митниці. Такий формальний та обдуманий підхід  призведе до ситуації, при  яких митниці, особливо прикордонні не зможуть ефективно виконувати покладені на них функції;

по-четверте, так звана «оптимізація» структури центрального апарату ДФС призвела до того, що чисельність профільних департаментів буде складати менше 200 посадових осіб із майже 2200 співробітників центрального апарату ДФС, тобто менше 9 відсотків. Такий формальний і необгрунтований підхід призведе до того, що функції по організації і контролю здійснення митної справи в Україні не будуть забезпечені в кадровому та організаційному аспекті.

І це тільки попередній аналіз окремих «реформаторських ініціатив», нинішнього керівництва ДФС, які негативно впливають на даний час та будуть мати негативний вплив на стан реалізації митного справи в Україні та захист її митної безпеки, та які воно намагається дуже швидко реалізувати при певній і дуже умовні підтримці експертів МВФ. І тут треба чітко зрозуміти, що така тимчасова та умовна підтримка обумовлюється тим, що псевдореформаторами з ДФС  вживаються заходи з маніпулюванням певними даними та інформацією, надання часткової та неповної інформації, реалізації заходів і дій, що, м’яко кажучи, не завжди відповідають законодавству, а з іншого боку – поверхневим та формальним сприйняттям експертами МВФ проблемних питань, що відносяться до діяльності української митниці, їх сконцентрованість виключно на фіскальній функції та оптимізації податкового блоку, принципово неправильними порівняннями та аналогіями з ситуацією в інших державах. 

Митниця, на превеликий жаль, розглядається як «причіп», який штучно причепили до податкової свого часу з огляду на абсолютно непрозорі та суб’єктивні цілі. Ось для цього, щоб зрозуміти це, потрібна політична воля та сміливість. 

Політичної волі потрібно вистачити, щоб згадати, що українська митниця до поглинання в обіймах Мінздоху року буда одним із державних органів, що розвивався найбільш динамічно, що неодноразово відмічалось на рівні Європейського Союзу.

І вистачило її у Прем’єр-міністра України в лютому 2014 року оголосити у Верховній Раді, що «Мінздох здох», а у Верховної Ради прийняти Постанову про необхідність відновлення функціонування української митниці. Що ж змінилося з того часу! Питання залишається без відповіді.