Головним обов'язком держави є
утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Звернення до суду для захисту
конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі
Конституції України гарантується (ст. 8 Конституції України).
Отже, на конституційному рівні створено механізм реалізації
конституційного права особи на судовий захист прав і свобод людини і
громадянина.
Суб'єктом адміністративного правопорушення є осудна особа, яка досягла
певного віку і вчинила описаний у правовій нормі склад адміністративного
правопорушення. Таким чином, загальними ознаками суб'єкта досліджуваних
адміністративних правопорушень повинні бути осудний стан фізичної особи (ст. 17
КУпАП) і досягнення нею відповідно до ст. 12 КУпАП шістнадцятирічного віку -
згідно з положеннями статті, що коментується. У противному разі, притягнення
фізичної особи, яка вчинила правопорушення, до адміністративної відповідальності
буде мати неправомірний характер. Відповідно до ст. 24 Митного кодексу України
від 13.03.2012 року №4495-VI кожна особа має право оскаржити рішення, дії або
бездіяльність органів доходів і зборів, їхніх посадових осіб та інших
працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено
її права, свободи чи інтереси. Відповідно до ст. 29 Митного кодексу України
рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їхніх посадових
осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному
законом.
У разі
складення протоколу особі, яка притягується до відповідальності за порушення
митних правил, роз'яснюються її права, передбачені статтею 366 Митного кодексу
України, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою,
а за наявностi свiдкiв - i свiдками. Якщо особа, яка притягується до
вiдповiдальностi за порушення митних правил, вiдмовляється пiдписати протокол,
до протоколу вноситься вiдповiдний запис. Особа, яка притягується до
вiдповiдальностi за порушення митних правил, має право дати пояснення й
висловити зауваження щодо змiсту протоколу, а також письмово викласти мотиви
своєї вiдмови вiд пiдписання протоколу
Одночасно, особі, яка притягується до відповідальності
за порушення митних правил,
роз’яснюються вимоги ст. 63
Конституції України. Відповідно до вимог ст. 63
Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання
або пояснення у відношенні себе, членів сім’ї чи
близьких родичів, коло яких визначається законом.
Протокол складається у двох примірниках, один з яких
вручається під розписку особі, яка притягується до відповідальності за
порушення митних правил.
У разі відмови особи, яка притягується до
відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до
протоколу вноситься відповідний запис, який підписується особою, що склала
протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник
надсилається цій особі за повідомленою нею або наявною в митному органі адресою
(місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим,
навіть якщо особа, яка вчинила порушення митних правил і притягується до
відповідальності, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце
проживання чи фактичного перебування було названо нею неправильно.
До того ж, особи, якi притягуються до вiдповiдальностi
за порушення митних правил, мають право:
- знайомитися пiд час розгляду справи про порушення митних правил у
митному органi або судi з матерiалами справи, робити з них витяги, одержувати копiї
рiшень, постанов та iнших документiв, що є у справi;
- бути присутнiми пiд час розгляду справи в митному органi й брати
участь у судових засiданнях;
- користуватись послугами захисника;
- подавати докази, брати участь у їх дослiдженнi;
- заявляти клопотання й вiдводи;
- давати уснi й письмовi пояснення, подавати свої доводи, мiркування й
заперечення;
- виступати рiдною мовою й користуватись послугами перекладача;
- оскаржувати постанови митного органу, суду (суддi);
- а також користуватись iншими правами, наданими їм законом.
Постанова митниці у справі про порушення митних правил
може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує
реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, або до місцевого
загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом
адміністративного судочинства України.
Скарга (адміністративний позов) на постанову митного
органу у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений
Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього
строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу
(адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері
державної митної справи, або судом.
Постанова суду (судді) у справі про порушення митних
правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником
такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. На цю
постанову також може бути принесено протест прокурора. Порядок оскарження
постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил та принесення
прокурором протесту на постанову визначається Кодексом України про адміністративні
правопорушення та іншими законами України.
Законність та обґрунтованість постанови
митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної
політики у сфері державної митної справи, а постанови центрального органу
виконавчої влади у сфері митної справи - судом у зв’язку з поданням
адміністративного позову, принесенням протесту прокурором або в порядку
контролю.
За
результатами перевірки центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, що проводив
перевірку, приймає одне з таких рішень:
1) про
залишення постанови без змін, а скарги - без задоволення;
2) про
скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд;
3) про
скасування постанови та закриття справи;
4) про
зміну виду адміністративного стягнення в межах відповідальності, передбаченої
за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб це стягнення не було
посилено.
Підставами для скасування постанови про
накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про
припинення провадження у справі про порушення митних правил є:
1)
відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення
митних правил;
2)
необ’єктивність або неповнота провадження у справі або необ’єктивність її
розгляду;
3)
невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;
4)
винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в
розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а
також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних
правил та її розгляду;
5)
неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;
6)
накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Підставами для скасування чи зміни постанови
про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про
припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані
й інші визначені законами обставини.
Важливо пам’ятати, що у разi перешкоджання посадовiй
особi в проведеннi окремих процесуальних дiй (витребуваннi документiв,
потрiбних для провадження у справi про порушення митних правил, вилученнi
товарiв, транспортних засобiв i документiв, митному обстеженнi, взяттi проб i
зразкiв), це перешкоджання може бути квалiфiковане як порушення митних правил,
передбачене статтею 342 Митного кодексу України.
Тому важливо
не лише використовувати свої права, передбачені діючим законодавством, а й
виконувати вчасно та належно свої обов’язки, які
сприятимуть стабільності держави, її економічному та соціально-культурному
розвитку. У разі їх невиконання країна не здатна буде підтримувати свій народ,
порушується розвиток усіх сфер, що призводить до занепаду.
Комментариев нет:
Отправить комментарий